Чи з’явиться в Україні жінка-­генерал?

У вересні депутати надали можливість українським жінкам ставати генералами ЗСУ. Це вагоме досягнення, адже ґендерна рівність є ознакою розвинених країн. Як представлені жінки в професійному і суспільному житті держави, дослідив Центр громадського моніторингу та контролю.

Чи існують «чоловічі» та «жіночі» професії?

Згідно з опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», 60 % українців поділяють професії на суто чоловічі та суто жіночі. І наявна статистика зайнятості чоловіків і жінок підтверджує цей стереотип. За даними Держкомстату, серед працівників освіти – майже 90 % жінок, серед викладачів – 80 %, серед продавців – 74 %. Тим часом чоловіки переважають на вищих службових посадах – 74 %, на менеджерських – 58 %. Керують підприємствами також більше чоловіки, аніж жінки: 59 % проти 41 %. При цьому зарплата жінок на 25 % менша.

Цікаво, що у 2005 році Верховна Рада ухвалила закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», однак його складно назвати дієвим. Зокрема, багато спеціальностей донедавна були для жінок не доступні. Наприклад, праця на автомобільному, мор­ському, річковому, залізничному транспорті та метрополітені, а також будівельні, монтажні, гірничі, геологорозвідувальні роботи та багато іншого. Справа в тому, що МОЗ визнав ці спеціальності шкідливими. Лише на початку 2018 року в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун скасувала цю дискримінаційну заборону.

«На сьогодні змінилися характер та умови праці, впроваджуються новітні технології. Першочерговим завданням держави є не обмеження прав жінки щодо роботи, а створення безпечних умов праці та якісної системи профілактичної медицини», – пояснила експерт Міністерства охорони здоров’я Ірина Руденко.

Сьогодні поступово відбува­ється фемінізація традиційно «чоловічих» галузей. Зокрема, за останні 7 років частка жінок в ІТ­секторі зросла з 7 до
20 %. Побільшало жінок і в силових відомствах. На думку експертів, не в останню чергу на ситуацію вплинула Угода про Асоціацію з ЄС, адже, відповідно до неї, Україна зобов’язується забезпечити рівні можливості жінок і чоловіків у сфері зайнятості, освіти та навчання, економічної та суспільної діяльності, а також у процесі ухвалення рішень.

Власне, у лютому 2018 року Кабмін призначив урядову уповноважену з питань ґендерної політики. Нею стала Катерина Левченко, до повноважень якої належать контроль за дотриманням принципу ґендерної рівності, допомога в розробці державних програм, співпраця з міжнародними організаціями та громадянським суспільством щодо ґендерних питань.

Жіноче обличчя ЗСУ

У вересні депутати усунули дискримінацію жінок у Збройних силах України та інших військових формуваннях. Після того, як Президент підпише закон і він набуде чинності, жінки зможуть проходити військову службу нарівні з чоловіками, тобто не будуть обмежені у військових посадах та званнях.

«Він урівнює можливості при укладанні контракту та при виході в запас, під час проходження військових зборів та уніфікує міру відповідальності за виконання поставлених завдань», – розповіла співавтор законопроекту, депутат Ірина Суслова.

Цікаво, що два роки тому жінкам стали доступні понад 100 бойових військових спеціальностей. Якщо раніше вони були переважно медиками, зв’язківцями, бухгалтерами, кухарями тощо, то з 2016 року отримали можливість бути водіями, гранатометниками, кулеметниками, снайперами, командирами відділень тощо.

 «Завжди вважалося, що служба в ЗСУ – це чоловіча справа і жінкам там нема що робити. Але, подивіться, зараз у Збройних cилах України проходять військову службу понад 25 тисяч жінок. Такої великої кількості ніколи не було», – зазначив Президент Петро Порошенко у березні 2018 року.

У цілому в армії 22,4 % жінок, з них  понад 3 тисячі – офіцери і 70 – полковники. Активісти сподіваються, що завдяки законодавчим змінам незабаром з’явиться і жінка-­генерал.

Жінки у владі

Статистика свідчить, що українські жінки є активнішими виборцями, ніж чоловіки, але у владі їх значно менше. Якщо у Європі жінки в політиці складають
25­40 %, то в Україні лише після останніх виборів цей показник вперше зробив відчутний стрибок – до 12 %.

Сьогодні у Верховній Раді зареєстровано 51 жінку народного депутата. А в уряді працює три жінки­міністри. Це – віце­прем’єр­міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш­Цинцадзе, міністр освіти Лілія Гриневич і в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.  Серед очільників областей лише одна жінка: Юлія Світлична в Харківській ОДА. У середньому в обласних радах 15 % жінок. Найбільше – у Сумській облраді (21,9 %).

За словами активістів, співвідношення статей у владі мала б змінити норма про 30­процентну ґендерну квоту у виборчих списках кандидатів у депутати, яка була внесена у виборче законодавство перед виборами 2014 року. Для тих, хто виконав вимогу, були передбачені додаткові кошти – 10 % від щорічного державного фінансування статутної діяльності. Однак у реальності ані в парламенті, ані в міських радах немає 30 % жінок. На думку активістів, причина в тому, що закон не передбачає покарання за недотримання квоти.

У 2014 році в парламенті був зареєстрований законопроект №1456, який передбачає збільшення кількості жінок до 40 % для першої п’ятірки в списку політичної партії та до 30% у кожній наступній десятці. При цьому ЦВК не повинна приймати документи партій, які ігнорують ці вимоги. Якщо Верховна Рада ухвалить цю пропозицію, то це стане відчутним кроком до подолання ґендерного розриву в українській владі.

За оцінками економістів, ВВП країни можна суттєво підвищити, якщо працевлаштувати всіх працездатних жінок і надати їм рівні права із чоловіками. Тому подолання ґендерної дискримінації є ще однією стратегією успішного розвитку України.

Центр громадського моніторингу та контролю.